Друга Світова війна
Війна на польських теренах позначилася не лише на польській нації, а й на безцінній культурній спадщині, яка під час окупації була вкрадена та безконтрольно вивезена з Польщі.У післявоєнну епоху дії урядів, що змінювали один одного, призвели до відновлення деяких творів мистецтва, однак інші все ще залишаються загубленими.
Під час Другої світової війни німці неодноразово проголошували неповноцінність слов’янських народів, критикуючи або навіть висміюючи їх культурно-історичні досягнення.
ЗОЛОТИЙ ПОїЗД
1944 - 1945
За іронією долі, пізніше, під час окупації, вони часто масово вивозили польські твори мистецтва і, незважаючи на широко проповідувані гасла презирства і ненависті, німецькі солдати скрупульозно грабували безцінні предмети польського мистецтва – вилучали картини, музейні речі, церковні експонати і навіть цілі пам’ятники.Більше того, при в’їзді до Польщі німці мали перелік польських пам’яток та їх розташування, що значно спростило остаточне вивезення найцінніших пам’яток на територію Третього рейху.
Часто польські твори мистецтва згодом потрапляли в приватні колекції нацистських полководців, у тому числі, наприклад, Германа Герінга. У 1939 році було прийнято постанову, згідно з якою Третій рейх мав право конфіскувати всю польську культуру, що була на той час в архівах чи музеях. Грабували також приватні польські чи єврейські колекції. Врешті, окупанти вилучили всі речі, які вважалися цінними, включаючи книги, скульптури та архівні монети.
102
БІБЛІОТЕК
15
МУЗЕЇв
3
ГАЛЕРЕй
20+
ПРИВАТНих КОЛЕКЦІй
З самого початку війни, німецькі офіцери з метою «захисту» польської спадщини вивозили з Генерал-губернаторства твори мистецтва, грабуючи роботи Рембрандта чи Санті з Краківського національного музею. Весь вівтар Вейта Штосса було розібрано, «Дама з горностаєм» Леонардо да Вінчі була викрадена. Усе це згодом відвезли до німецьких музеїв. За підрахунками, під час німецької окупації з Польщі було вивезено понад півмільйона різних видів мистецтва.
Ці цифри, звичайно, приблизні і не враховують діяльність радянських військ у 1939-1941 роках і в наступні роки.
Після Другої світової війни
Після Другої світової війни ситуація не покращилася.Польську національну спадщину не повернули – німецькі та австрійські чиновники не дозволили повернути експонати до польських музеїв.
Чиновники, які в 1938-1945 роках санкціонували примусове вилучення культурних цінностей, подбали про те, щоб після війни їх не повертали заявникам.
Пограбовані в Польщі пам’ятники та твори мистецтва згодом переходили з рук в руки.Наразі, за оцінками, вони розташовані по всьому світу: у Німеччині, Росії, США, Великобританії, а також у Туркменістані.
Після війни польська влада робила все, щоб повернути втрачені предмети культурної цінності. У багатьох випадках їх фактично повернули. Незважаючи на багато успіхів у цій галузі, десятки польських експонатів так і не були знайдені або були знищені.
Тому, наша місія — постійне і послідовне знаходження безцінних творів мистецтва, розсіяних по всьому світу через війну, і привезення їх на батьківщину.
Перелік усіх осіб, генералів чи навіть особистих співробітників Адольфа Гітлера, які брали участь у подальшому викраденні творів мистецтва, довгий і сягає 1933 року. Ернст Бюхнер, тодішній генеральний директор Баварської державної колекції живопису, ретельно включав твори мистецтва, викрадені переважно у євреїв, до колекцій музеїв Третього рейху. Після війни, у 1957 році, він залишився керівником і не дозволив повернути експонати їх законним власникам.
Навіть особистого фотографа Гітлера Генріха Гофмана, професора мистецтва, привабили культурні предмети окупованих країн. Союзники визнали його винним у військових злочинах і засудили до 5 років ув’язнення за розкрадання понад 300 творів мистецтва.
Незабаром після цього, на підставі виправдувального вироку, винесеного міністерством фінансів Баварії, він був звільнений, а маєток повернули йому, незважаючи на скарги австрійської влади.
1960-ті роки
У 1960-х роках німецька влада вжила заходів щодо закриття справи про викрадені твори мистецтва та культури. Офіційно на аукціоні виставлялися лише ті екземпляри, власників яких не вдалося визначити, але, як легко здогадатися, для того, щоб їх знайти, знадобилось не так багато зусиль.
У 1966 році Бундестаг знову розглянув проблему викрадених творів мистецтва. Вирішено, що всі картини та експонати, які не мають власників, будуть розповсюджені в німецькі музеї та державні установи. І так польські пам’ятники були розкидані по всіх німецьких округах, тихо й без розголосу. Тодішній міністр фінансів Вернер Доллінгер міг офіційно оголосити всій нації про завершення реституції вкраденого під час війни майна.
До сьогодні, серед німецьких зберігачів і колекціонерів, існує небажання до повернення предметів польської культури, вкрадених під час війни.
Скандали Польської Народної Республіки (PRL)
Економічні скандали та шахрайство завжди шокували суспільство. Історії, які відбувалися в той час, коли Польщу перетворили на радянську державу і назвали Польською Народною Республікою, можна було використовувати як сценарії для бойовиків. Деякі з них широко оприлюднювали, інші ретельно приховували, замітали під килим для захисту винних. Обставини багатьох із них досі не з’ясовані.
Скандал ZALEW
У ньому брали участь співробітники міністерства внутрішніх справ, пов’язані з Мечиславом Мочаром, які займалися контрабандою золота, монет або предметів розкоші. У ході розслідування, проведеного в 1970-х роках, у котеджах Залева Зегжинського, які були власністю офіцерів МВС, було виявлено багато коштовностей – було встановлено, що контрабанда творів мистецтва була не єдиною формою діяльності групи. Скульптури та картини переправляли контрабандою, які згодом продавали у Відні та Швейцарії.
Залізний [ŻELAZO] скандал
Він був зв’язаний з родом бельських бандитів із роду Янош.Скандал був викритий під час змагання за керівництво МВС між генералами Чеславом Кіщаком і Мірославом Мілевським.
Справа стосувалася групи, яка займалася шахрайством на аукціонах та ювелірних будинках, з яких мала свою вигоду влада.
Скандал FOZZ [Фонд обслуговування зовнішнього боргу].
Офіційною метою створення Фонду було погашення зовнішнього боргу Польщі.Твори мистецтва, переважно картини та скульптури, були способом накопичення капіталу.Справжнє завдання фонду полягало в тому, щоб повернути зовнішній борг Польської Народної Республіки на вторинному ринку за значно нижчими цінами через низьке котирування боргу.На думку деяких журналістів-розслідувачів, скандал FOZZ триває і донині.
Поточні справи
Подальша доля польських творів за кордоном
У 1998 році міністр культури Міхаель Науманн звернувся до понад 6000 музеїв і галерей Німеччини з проханням контролювати та наглядати за колекціями. З-поміж такої кількості музеїв та установ лише один фонд надіслав свою відповідь.
У 2008 році під керівництвом Бернда Ноймана, представника федерального уряду з питань культури, була створена спеціальна група з вивчення походження предметів мистецтва та культурної цінності. Ця установа існує до сьогодні і щорічно отримує за свою діяльність 2 мільйони євро.
В останні роки в аукціонних будинках по всьому світу були знайдені різні твори мистецтва, викрадені нацистами з Національного музею у Варшаві під час Другої світової війни – переважно в Австрії, Німеччині та США.
Деякі вилучені предмети мають справді дивовижні та неймовірні історії, як, наприклад, хрест 12-го століття, викрадений з колекції Чарторийських, був знайдений у смітнику в Целль-ам-Зее, Австрія. Як виявилося, родина загиблого хранителя хреста не знала його вартості (400 тис. євро!) і викинула його.
«Захисники» мистецтва
Гільдебранд Гурлітт, німецький історикта торговець мистецтвом, який допомагав нацистам грабувати польські культурні речі під час війни.Він був заарештований американськими солдатами, але через три дні був звільнений через відсутність доказів.Він уперто стверджував, що його речі, які він зберігав, були знищені під час бомбардування Дрездена в 1945 році. Після його смерті його син Корнеліус Гурлітт взяв на себе кермо і присвятив своє життя захисту нелегальної колекції свого батька, яка, очевидно, не була знищена.
Життя Корнеліуса було оповито таємницею, він був схожий на людину-тінь, його ім’я майже не фігурувало в жодних офіційних записах – він не отримував зарплати чи винагороди, уникав сплати податків, не мав жодного страхування на життя чи автомобіль. 22 вересня 2010 р. На митному контролі, нервова реакція Корнеліуса призвела до його викриття.Німецька влада розслідувала справу Гурлітта про ухилення від сплати податків. Натомість, вони знайшли нагромадження мистецтва, що , безперечно, було підозріло.28 лютого 2012 року було відкрито одне з найбільш незвичайних сховищ мистецтва після закінчення Другої світової війни.Усередині невеликої квартири в квадратному білому будинку дослідники знайшли понад 1500 робіт художників, включаючи Пікассо, Матісса, Моне, Лібермана, Шагала, Дюрера та Делакруа.Деякі витвори були обрамлені, інші були просто заховані в шафах і валізах.
Колекція була настільки величезною, що знадобилося 3 дні, щоб забрати всі предмети з квартири.
Підраховано, що з плином часу та повільним відходом покоління війни такі відкриття будуть спостерігатися все частіше.
